Теоретичні засади методу проектів
Історія виникнення методу проектів
Слово “проект” європейськими мовами було запозичене з латини й означає “викинутий уперед”, “той, що висувається”, “той, хто “впадає в очі”. Пізніше проект починають розглядати як ідею, за якою суб’єкт може і має право розпоряджатися власними думками.
Метод проектів (від грецької – шлях дослідження) – це система навчання, у процесі якої учні здобувають знання шляхом планування і виконання практичних завдань (проектів), які поступово ускладнюються.
Метод проектів відомий у світовій педагогіці з кінця ХІХ початку ХХ століття як метод проблем. Він пов’язувався з ідеями гуманістичного спрямування у філософії і освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Кілпатріком.
„Уявіть собі дівчину, яка пошила собі плаття. Якщо вона вклала душу в свою роботу, працювала з натхненням, любов’ю, самостійно зробила викрійку і придумала фасон плаття, самостійно його зшила, то це і є зразок типового проекту”. Так писав у 1918 році один із основоположників „методу проектів”, послідовник Джона Дьюї, професор педагогіки учительського коледжу при Колумбійському університеті Уільям Херд Кілпатрик.
Дехто з дослідників пов’язує виникнення методу проектів з ім’ям американського педагога Е. Паркхерста. Він розроблявся з 1919 року у місті Дальтон, і тому був відомий під назвою „Дальтон-план”. Його метою була індивідуалізація процесу навчання, яка б давала можливість кожній дитині навчатися у найбільш зручному для неї режимі. У першій половині дня діти працювали самостійно, без розкладу занять. У другій половині – заняття у групі за інтересами, причому групи створювалися за бажанням самих учнів. У цілому, кожний учень працював за індивідуальним планом (проектом), який складався разом із вчителем. Через деякий час учень звітувався, „захищав” свій проект.
Сучасні дослідники історії педагогіки підкреслюють, що використання „методу проектів” у радянській школі перетворилося на захоплення суто виробничими проблемами в 1920-ті роки і призвело до різкого спаду якості освіти.
На думку вчених, причинами такого явища стали:
відсутність підготовлених педагогічних кадрів, здатних працювати з проектами;
слабка розробленість методики проектної діяльності;
гіпертрофія „методу проектів”, яка зашкодила іншим методам навчання.
Постановою ЦК ВКП (б) від 01.09.1931 року комплексно-проектна система у Радянському Союзі була змінена на класно-урочну.
Демократичні зміни та соціальні запити суспільства, а також вимоги студентів реформувати систему освіти сприяли відродженню методу проектів у західноєвропейських країнах у 60-ті роки ХХ ст.
Метод проектів ґрунтується на ідеї спрямованості навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який можна отримати завдяки вирішенню тієї чи іншої теоретично чи практично значущої для учня проблеми. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, оцінити, застосувати на практиці. Внутрішній результат – досвід діяльності – стане безцінним надбанням учня, об’єднавши знання і уміння, компетенції і цінності.
Цікаво про метод проектів
У 1910–ті роки американський професор Коллінгс першим у світі запропонував класифікацію навчальних проектів:
1) „Проекти ігор” – дитячі заняття (різноманітні ігри, народні танці, драматичні постановки і т. ін.), які мали на меті участь у груповій діяльності.
2) „Екскурсійні проекти”, спрямовані на вивчення дітьми проблем, пов’язаних з природою і суспільним життям.
3) „Оповідні проекти”, участь у яких давала можливість учням отримувати задоволення від розповіді різноманітної форми – усної, письмової, вокальної (пісня), художньої (картина), музичної (гра на піаніно) і т. ін.
4) „Конструктивні проекти” – які передбачали виготовлення конкретного, корисного продукту, наприклад, виготовлення клітки для кролів, годівниці для пташок.
В експериментальній школі, яка працювала під керівництвом Коллінгса виключно за методом проектів, за перший рік навчання було задумано і виконано самими дітьми 58 „екскурсійних проектів”, 54 „ігрових проектів”, 396 „оповідних проектів” та 92 „конструктивних проектів”. Цікаво, що керувала цими проектами всього одна вчителька цієї школи.
Типологія проектів
Тип проекту визначається за такими типологічними ознаками:
- домінуючий у проекті вид діяльності: дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна (практично-орієнтована) і т. ін.;
- предметно-змістовий напрямок: монопроект (у межах однієї галузі знань); міжпредметний або надпредметний проект;
- характер координування проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований;
- характер взаємозв’язків (серед учнів одного класу, школи, району, міста, регіону, країни, різних країн світу);
- кількість учасників проекту;
- тривалість проекту: короткотривалі, середньої тривалості, довготривалі.
Дослідницькі проекти:
- добре обміркована структура;
- визначеність мети;
- актуальність предмета дослідження для всіх учасників;
- соціальна значущість;
- продуманість методів дослідження та експериментальної обробки результатів.
Творчі проекти:
- відсутня детально опрацьована структура спільної діяльності учасників;
- спільна діяльність перебуває в розвитку;
- завчасна домовленість учнів про результати і форму їх представлення ( рукописний журнал, свято тощо);
- необхідність мати сценарій свята, макет журналу.
Ігрові проекти:
- учасники беруть на себе певні ролі;
- вигадують, імітують соціальні й ділові стосунки своїх персонажів;
- домінуючий вид діяльності – гра.
Інформаційні проекти:
- збір інформації про певний об’єкт, явище;
- ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів;
- потреба добре продуманої структури;
- систематична корекція у ході роботи над проектом;
- структура включає: мету, актуальність, методи отримання та обробки інформації, результат (замітка, стаття, реферат, доповідь, відеофільм), презентація.
Практично-орієнтовані проекти:
- результат діяльності чітко визначено з самого початку;
- орієнтація результату на соціальні інтереси учасників (проект шкільного саду);
- потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників;
- визначення функцій кожного з них;
- наявність чіткої координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень;
- презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження в практику.
Навчально-телекомунікаційні проекти:
- спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів;
- підґрунтям є комп’ютерна телекомунікація, яка має спільну мету дослідження певної
проблеми, узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення спільного результату діяльності;
- проекти такого виду завжди мають міжпредметні зв’язки та більш глибоку інтеграцію знань.
☼ Учителю на замітку
На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.
Шляхи вибору тематики проекту:
- порада фахівців;
- пропозиція вчителя, батьків;
- ініціатива дітей.
Основні джерела інформації при виборі тематики проекту:
· програмовий матеріал;
· події у світі;
· місцеві події;
· історія регіону, в якому живуть діти.
Організовуючи проектну діяльність у початковій школі, вчитель має враховувати вікові і психолого-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Дитина молодшого шкільного віку має невеликий життєвий досвід, тому і коло соціально значущих проблем, з якими вона могла зустрітися вузьке і уявлення її про такі проблеми малодиференційовані, однопланові. Разом з тим, проблема проекту, яку ми пропонуємо молодшому школяру, має бути соціально детермінованою та знайомою і цікавою для нього. Тому теми дитячих проектних робіт краще вибирати із змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей.
Пам’ятка для вчителя
Плануючи тематику проекту, подумайте, чи:
- тема вибрана у відповідь на питання дітей?
- зможуть діти досягти успіху при виконанні проекту?
- заохочує проект творче мислення, уяву?
o засвоять діти основні навички?
o зможуть діти краще зрозуміти предмети, явища навколишнього світу?
o відповідає проект спробам дітей самостійно осмислити та зрозуміти нову інформацію?
Вимоги до навчального проекту
· Метою роботи над проектом є розв’язання конкретної, соціально-значущої проблеми – дослідницької, інформаційної, практичної.
· Виконання роботи завжди починається з проектування, планування самого проекту.
· Обов’язкова умова кожного проекту – дослідницька робота, яка полягає у пошуку інформації, яка потім обробляється і представляється учасникам проектної групи.
· Кінцевим результатом роботи над проектом є продукт, створений учасниками проектної групи в ході вирішення поставленої проблеми.
· Завершальним етапом проекту має стати презентація продукту.
☼ Учителю на замітку
Таким чином, проект – це „п’ять П”: проблема – планування – пошук інформації – продукт – презентація. Шоста „П” проекту – це його портфоліо, тобто папка, у якій зібрані всі робочі матеріали.
Етапи і зміст проектної роботи
1. Пошуковий: визначення теми та мети проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, обговорення методів дослідження.
2. Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування роботи.
3. Практичний: виконання запланованих кроків.
4. Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення презентації, „захист” проекту.
5. Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту.
Пам’ятка для вчителя
Перш ніж планувати певний проект, дайте відповідь на три головні запитання:
· Які навчальні завдання ви ставите?
· Якими знаннями повинні оволодіти діти?
· На яких уміннях ви збираєтеся концентрувати увагу?
Відповіді на ці запитання допоможуть вам визначити мету і завдання даного проекту.
Організаційні форми робіт, характерні для навчальних проектів:
- групове обговорення, “мозкова атака”, “круглий стіл”;
- самостійна робота учнів;
- консультації з керівником проекту;
- консультації з експертами;
- екскурсії;
- лабораторна робота;
- творчий звіт, „захист” проекту.
Характерні ознаки методу проектів:
- наявність певної значущої для учнів проблеми;
- вихідний момент - інтереси дітей;
- домінування принципу самостійності у діяльності учнів;
- використання різноманітних форм діяльності учнів: індивідуальна, парна, групова;
- зв’язок теорії з практикою;
- зв’язок з реальним життям;
- забезпечення максимальної пізнавальної активності учнів;
- розвиток творчих навичок учнів, критичного мислення, вмінь самостійно шукати інформацію;
- використання різноманітних методів, засобів навчання;
- здійснення монопредметних, міжпредметних та надпредметних зв’язків;
- інтегрування знань, умінь з різних галузей науки і мистецтва;
- створення матеріалів, які є різними за змістом і формою, але готові до застосування на практиці;
- із об’єктів навчання учні перетворюються на суб’єктів навчання;
- включає в себе елементи особистісно-орієнтованого навчання, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу у навчанні;
- є однією із сучасних форм особистісно орієнтованого навчання.
☼ Учителю на замітку
Гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивні почуття, думки, спрямовані не тільки на навчання, але і на розвиток особистості учня – важлива риса проектного підходу.
Професійна позиція учителя:
- із носія готових знань перетворюється в організатора пізнавальної, пошукової діяльності учнів;
- переорієнтовує свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів;
- стає організатором пошукової, дослідницької, творчої діяльності учнів;
- виступає у ролі організатора, консультанта, ведучого дискусії;
- стає демократичним, рівноправним партнером учнів.
Структура діяльності учителя і учнів під час роботи над навчальним проектом
|
№ з/п |
Етапи діяльності |
Учні |
Учитель |
Способи організації взаємодії |
|
1 |
Підготовка. Визначення теми та мети проекту |
Обговорення пошук інформації |
Розповідає про задум, мотивує, допомагає у визначенні завдань |
Навчальний діалог |
|
2 |
Планування |
Формулюють завдання, обговорюють їх |
Коригує, пропонує ідеї, висуває пропозиції |
Навчальний діалог |
|
3 |
Прийняття рішень |
Обирають оптимальний варіант |
Спостерігає, непрямо керує діяльністю |
Ситуація вільного вибору, дискусія |
|
4 |
Збір інформації |
Збирають інформацію |
Спостерігає, непрямо керує діяльністю |
Ситуація вільного вибору |
|
5 |
Аналіз інформації, формулювання висновків |
Аналізують інформацію, готують вироби |
Спостерігає, коригує, радить |
Ситуація вільного вибору, навчальний діалог |
|
6 |
Захист проектів, колективний аналіз |
Презентують проекти, обговорюють разом з учителем, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід |
Обговорює разом з дітьми |
Навчальний діалог |
Оцінка учнівського проекту
Оцінка вчителем:
проміжних та кінцевих результатів;
вибору способів дослідження;
риторичних умінь;
значимість виготовленого продукту
Оцінка запрошеними на презентацію (однолітки, адміністрація школи, громадськість, батьки)
o уміння представити проект;
o значимість проекту
Самооцінка:
o чого навчився;
o особистісний внесок;
o що вдалося (аргументація);
o що не вдалося(аргументація);
o що можна було зробити інакше.
Форми самооцінки:
o чи сподобався мені мій проект?
o чи робив я найулюбленішу роботу?
o чи використовував різні ідеї?
o чи потребував допомоги?
o чи можу я зробити більше з цієї теми?
☼ Учителю на замітку
„Щось пізнаючи, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати” – такою є філософія сучасного розуміння методу проектів.
Тому так важливо, щоб діти відчули потребу у тих виробах, що вони виготовили, і отримали задоволення від своєї праці.
Оцінка виконаних проектів має носити стимулюючий характер!
Для цього найкраще визначити декілька номінацій і постаратися зробити так, щоб кожний проект став „переможцем”.
Орієнтовні номінації проектів:
„Оригінальний проект”, „Незвичайний проект”, „Проект-сюрприз”, „Веселий проект”, „Добрий проект”, „Проект-велетень”, „Дружний проект”, „Солодкий проект” тощо.
Оцінка вчительського проекту
Оцінка запрошеними на презентацію (адміністрація школи, колеги)
· науково-методична обґрунтованість;
· ефективність;
· застосування;
· психолого-педагогічна відповідальність.
Представники громадськості
- корисність для громади
Самооцінка
· науково-методичне обґрунтування;
· аналіз проектної діяльності;
· цінність проектного продукту
(За матеріалами www.osvita.com)
ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ
І. Історія виникнення технології
Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки нинішнього століття у США. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях. Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини, для її розв'язання дитині необхідно застосовувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.
Одному з послідовників Дж. Дьюї — В. X. Кілпатрику вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час мався на увазі цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. В. X. Кілпатрик дав таку класифікацію проектів:
створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю — доглядом за рослинами і тваринами, підготовкою макета, конструкторською діяльністю тощо;
споживчий (його, метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги) — підготовка екскурсій, розробка і надання різних послуг (ремонт одягу, взуття, інформаційні послуги тощо), проекти розв'язання проблем життєзабезпечення табору тощо;
проект розв'язання проблеми (науково-дослідницький проект);
дослідження впливу умов догляду за рослинами на врожайність, фізико-математичні проекти, технічні проекти, проекти розв'язання історичних або літературних проблем (які, як правило, поєднуються з дискусійними формами роботи) тощо;
проект-вправа (проекти навчання і тренування для оволодіння певними навичками).
Робота над проектом включає усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту [3]. Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку XX ст. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських вчених. У 1905 р. під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проектні методи у практику викладання.
Пізніше, вже за радянської влади, ідеї проектування почали широко використовувати і включати в навчально-виховний процес школи. Але, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді і в Росії, і в Україні більше не робилося якихось серйозних спроб відродити метод в освітянській практиці. На жаль, повернення до методу проектів сьогодні відбувається повільно, використовуються лише окремі елементи технології.
У школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів ідеї гуманістичного підходу Дж. Дьюї набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням для розв'язання конкретних проблем довкілля у спільній діяльності школярів. Згодом ідея методу проектів зазнала достатньої еволюції. Народившись з ідеї вільного виховання, у наш час проектування стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти.
II. Концептуальні положення
Робота над проектом — практика особистіно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі
його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, і для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати".
Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.
Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.
Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.
Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.
Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.
Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.
ІІІ. Мета і завдання
Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.
Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі. Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо.
Основні завдання,
1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо),
3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.
Понятійний апарат
Діяльність учня — активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб'єкт, який цілеспрямовано впливає на об'єкт і тим самим задовольняє свої потреби.
Інтегрування знань — процес наближення, об'єднання окремих наук.
Інтерес — ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, привабливого.
Потреба — стан організму, соціальної групи, суспільства в цілому, який виражає залежність від об'єктивного змісту умов існування і розвитку; порив, потяг, дискомфорт; джерело активності особистості. Динаміка потреби полягає в усвідомленні мети, що передує мобілізації засобів.
Проект — цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини.
Суб'єкт діяльності — індивід, який володіє свідомістю та волею, здатний діяти цілеспрямовано, який має потребу в діяльності та мотиви до виконання дій.
VI. Зміст технології
Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:
наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання (наприклад, дослідження демографічної проблеми у різних регіонах світу; проблема впливу кислотних дощів на довкілля тощо);
практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, фактори, що впливають на цей стан, тенденції, простежуванні у розвитку цієї проблеми, спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій);
самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів);
використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки .
Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту, її може бути сформульовано фахівцями. Висунено вчителями з урахуванням навчальної ситуації, зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні.
Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо.
Розрізняють такі типи проектів.
Дослідницькі проекти — потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і намічення шляхів її розв'язання.
Творчі проекти — не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.
Ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.
Інформаційні проекти — спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.
Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.
За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.
За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.
За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).
На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.
Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватися бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.
Загальну схему технології проектного навчання можна зобразити у вигляді такої таблиці:
|
№ |
Етапи діяльності |
Зміст діяльності |
|
1. |
Підготовка. Визначення теми і мети проекту. |
Учні: обговорення, пошук інформації. Вчитель: заява задуму, мотивація, допомога у постановці завдань. |
|
2. |
Планування: а) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів; б) установлення критеріїв оцінки результату і процесу. |
Учні: формулюють завдання і виробляють план дій, Вчитель: коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції. |
|
3. |
Збір інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент). |
Учні: збирають інформацію. Вчитель: спостерігає, непрямо керує діяльністю. |
|
4. |
Аналіз. Аналіз інформації, формулювання висновків. |
Учні: аналізують інформацію. Вчитель: коректує, спостерігає, радить |
|
5. |
Подання й оцінка результатів (усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за вчасно встановленими критеріями).
|
Учні: аналізують інформацію, Вчитель: коректує, спостерігає, радить. Вчитель і учні беруть участь у колективному обговоренні, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід.
|
Схема оформлення проекту
І етап
Вибір напряму і формування назви проекту: включає узагальнену назву проблеми, коло питань; визначення (виділення) загального напряму або пріоритетних (окремих) напрямів, оформлених у підпроекти.
Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу спільно, включаючи педагогів та учнів. Наприклад, назва загального проекту — "Формування громадянина демократичного суспільства, який знає свої права, вміє ними користуватися, поважає права інших людей".
Підпроекти (окремі напрями):
— виховання в дусі миру;
— права людини і права дитини;
— мирне розв'язання конфліктів;
— виховання у дусі толерантності;
— вміння цивілізовано вести диспути, бесіди, суперечки.
II етап
Написання проекту.
Розділи проекту:
1. Актуальність, необхідність, значущість обраного напряжу (чому саме цей).
2. Мета і завдання проекту:
а) довготривалі:
— створення чогось нового (за структурою, підходами, концепцією навчально-виховного процесу);
— нові технології, методики;
— можлива розробка дослідження за проектом;
— визначення очікуваних результатів;
— планування "продукту" в результаті виконання програми (посібника, сценарію, технології, плану, нової програми);
б) короткодіюча мета, завдання — визначення конкретної мети, завдань на визначений період.
3. Визначення етапів реалізації проекту:
а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту;
б) закінчення проекту визначається етапністю реалізації проекту;
в) зазначаються часові інтервали кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо.
4. Механізм реалізації проекту. Пояснення — Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалізовувано проект? Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів згідно з визначеними етапами.
5. Обов'язки та відповідальність учасників реалізації проекту:
— хто відповідає за проект?
— хто і за що відповідає всередині проекту?
— хто допомагає в реалізації проекту?
6. Очікувані результати:
— які конкретні результати ви очікуєте одержати на кожному етапі і після завершення проекту?
7. Оцінка й самооцінка проекту.
Коли та з якою періодичністю будуть оцінювати виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік). Хто візьме участь в оцінюванні: самі учасники, експерти, управлінські структури. Форми контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). В якій формі буде подано інформацію про хід проекту (звіт, конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові проекти тощо)?
8. Бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту).
VII. Вимоги до особистості педагога
Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і "професійний розвиток дитини у процесі навчання.
Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції:
— допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;
— сам є джерелом інформації;
— координує весь процес роботи над проектом;
— підтримує і заохочує учнів;
— підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.
Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення.
Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.
Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним.
Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педагогічна професія — одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій.
Використання методу проектів на уроках фізики
«Усіма можливими способами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і до уміння. Прагнення до уміння збуджується... самими навчальними предметами, методом навчання» — так говорив видатний чеський педагог Я. А. Каменський.
Мета державної політики щодо розвитку освіти, як зазначається в Доктрині освіти в Україні у XXI столітті, полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України. Пріоритетним напрямом реформування освіти є досягнення якісно нового рівня у вивченні базового навчального предмета - математики. Фізичні знання і вміння розглядаються не як самоціль, а як засіб розвитку особистості школяра, забезпечення його особистої грамотності, як здатність розуміти роль фізики у світі, в якому він живе. Відчути свою спроможність, успішність, комфортність на уроці дає використання сучасних технологій, а саме — проектної. Сучасна назва — проект, уже підвищує інтерес учнів до вивчення фізики.
«Знання з теми повинні бути «цілісною сукупністю знань, які одне одного підтримують, зміцнюють і збагачують», «Вивчати сукупне ціле, а не щось спотворене, уривчасте або розірване», «Виклад повинен бути повним, ґрунтовним і точним» — так говорив Я. А. Каменський. Досягнути цього дає можливість використання цієї технології навчання. Метод проектів має велике значення для розвитку життєвої, соціальної, інформаційної, предметної компетентностей учня. Метод дозволяє:
перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання;
· забезпечити продуктивний зв'язок теорії та практики у процесі навчання;
· набути життєвого досвіду;
розвивати вміння аналізувати, систематизувати, узагальнювати вивчений матеріал;
· здійснювати організовану пошукову, дослідницьку діяльність на підставі спільної праці учнів;
· навчити учнів самостійно працювати з додатковою літературою;
· вчити вміння самостійно працювати над творчими завданнями;
· підвищувати інтерес учнів до вивчення фізики;
· виховувати повагу, вміння працювати в колективі;
· формувати власну життєву позицію.
Сучасна класифікація проектів.pptx (246326)
МЕТОД НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ — ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ.ppt (589824)
Метод проектів в умовах особистісно-орієнтованого навчання.ppt (158208)
