«Голод-33 р. – незагоєна рана України»

29.11.2016 11:23

Відомі вам слова «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»? Адже наше минуле, історія нашого народу – це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має її, свою власну – глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагалися і замулити, і прикидати. Однак ніколи, ні в які часи не перевелися українці, які, припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б її могутньої цілющої живильності. Але з нашої історичної криниці належить вичерпати багато солоної води від горя і сліз. Це наше громадянське завдання.

Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років. Указом президента В.А. Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада.

28 листопада учні 6-А класу зі своїм класним керівником Малиш Світланою Миколаївною, відвідали місцевий краєзнавчий музей імені Виноградського. Під час екскурсії по музею діти дізналися про історію свого краю, а також переглянули документальний фільм присвячений пам’яті тим, хто загинув від голодомору 1932-1933 років. В цьому фільмі учні почули спогади наших земляків, очевидців цієї страшної трагедії. Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забув.

Запалимо свічку у кожній оселі

На пам’ять на вічну про дні невеселі…

Про голод, що вдерся у кожну хатину.

І нищила смерть ця старого й дитину…

І падали в гаю знесилені люди…

Й здавалося, краю страхіттям не буде!

Худесенькі діти жують лободу…

Важко уявити картину оту!

Годину трагічну вшануємо нині:

Запалимо свічку у кожній родині…

Хай палає свіча… Хай палає.

Поєднає нас вона в цей час.