Національно-патріотичне виховання - пріоритетний напрямок виховного процесу

07.05.2015 15:32

ВСТУП

"Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне"

П. Тичина

Пріоритетним напрямком виховання дітей та молоді в національній системі освіти є національно-патріотичне виховання.

Актуальність національно-патріотичного виховання юного покоління зумовлюється процесом формування в Україні громадянського суспільства, становлення єдиної нації.

Патріотизм сьогодні є нагальною потребою і для людей, і для держави, оскільки високий рівень патріотизму громадян забезпечить повноцінний гармонійний розвиток як особистості в державі, так і суспільства вцілому.

Національно-патріотичне виховання підростаючого покоління забезпечить цілісність народу України, його національне відродження, об'єднання різних етносів і регіонів країни, соціально-економічний і демократичний розвиток України, розбудову та вдосконалення суверенної правової держави, соціально-політичну стабільність у державі та гідне представлення нашої країни у світі.

Який же патріотизм, які якості і риси повинні мати школярі?

Серед характерних ознак патріотизму визначаються:

· розуміння і сприйняття української ідеї;

· сприяння розбудові державної незалежності;

· засвоєння національних цінностей: української культури, мови;

· прищеплення шанобливого ставлення до історичної пам'яті;

· військово-патріотичне виховання тощо.

Про суспільну значущість проблематики в умовах формування громадянського суспільства та модернізацій них освітніх процесів у країні свідчить низка законодавчо-нормативних документів прийнятих на державному рівні: Конституція України, Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про освіту», Закон України «Про громадянство України», Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття».

А також:

· Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, МОН України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 №754/981/538/49 "Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді";

· Наказ МОН України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ від 21.10.2013 № 1453/716/997 "Про Програму патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України та План заходів Естафети Перемоги на 2013-2015 роки";

· Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 N 199-р "Про заходи з увічнення пам'яті про події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та її учасників на 2011-2015 роки";

· Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. №1718-р. "Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів".

Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

Здійснення системного національно-патріотичного виховання є однією з головних складових національної безпеки України.

Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту.

Національно-патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує всі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, науку, історію, державу, право.

Наукова новизна дослідження обумовлена сукупністю визначених завдань, метою дослідження і полягає в розробці пропозицій до оновленої моделі патріотичного виховання молоді, взаємодії особи та держави в умовах демократичної трансформації України. У межах проведеного автором дослідження отримано такі результати:

· уточнено поняття патріотизму в політичній науці. На основі різнопланових джерел виявлено, що поняття патріотизму характеризується багатозначністю й суперечливістю;

· розглянуто діапазон розбіжностей трактування патріотизму;

· проаналізовано поняття патріотизму в єдності його сутнісних ознак і типологізовано основні форми патріотизму, його рівні й головні структурні елементи;

· узагальнено специфіку політичної соціалізації молоді на сучасному етапі як складний і багатоплановий суспільний феномен залучення представників молодого покоління до громадсько-політичних процесів;

· обґрунтовані особливості політичної соціалізації сучасної молоді як умови і фактора патріотичного виховання в перехідний період;

· відзначена суперечлива роль мас-медіа у формуванні важливих рис патріотизму у молодого покоління;

· вивчено прояви патріотизму в політичній культурі української молоді (державність, духовність, общинність, соборність, готовність до самопожертви, відкритість для представників всіх етнічних і конфесійних груп та ін.);

· висвітлені роль і значення патріотизму в реалізації української національної ідеї та відзначено помилковість іґнорування патріотичного виховання в 90-ті роки ХХ століття.

ТЕОРИЧНІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Сутнісна характеристика системи національно-патріотичного виховання

Після того, як розпався Радянський Союз, в якому система виховання патріота була надпотужною, виховна робота у школі похитнулася і трималась якимсь дивом на старих методиках.

Держава протягом багатьох років не могла виробити нову програму національного виховання підростаючого покоління: по-перше, державний інститут не був готовий до таких разючих змін, а, по-друге, влада, яка постійно змінювалася, то переписувала підручники з історії України, то забороняла одні свята та традиції і нав’язувала інші.

У масовій свідомості патріотизм – це, передусім, любов до Батьківщини і діяльність на її користь.

З грецької patris – батьківщина, вітчизна. В енциклопедіях почуття патріотизму трактують, як усвідомлену й діяльну любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них піти на жертви, здійснити подвиг.

1 стаття 5 Закону України «Про загальну середню освіту» нам говорить про те, що виховання громадянина потрібно спрямовувати на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України.

Мені дуже близьке ставлення до дітей А. С. Макаренка, який говорив, що діти – це життя, життя прекрасне. Ставитися до них потрібно, як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності.

Ми виховуємо у майбутніх громадян України почуття обов’язку, поняття честі, уміння знаходити спільну мову з товаришами, бути ввічливими чи суворими, добрими чи стійкими – залежно від життєвих умов. Загартованість характеру і наполегливість, вміння володіти собою та впливати на інших, здатність будувати і жити, любити і творити.

Дуже важливим є виховання почуття відповідальності, якого, нажаль, бракує у нашої молоді і підростаючого покоління. Це почуття виховується через труднощі, але якщо воно сформоване, то має великий вплив на звершення у суспільстві.

Для картини необхідне полотно, для будинку – міцний фундамент, для виховання громадянина необхідне почуття патріотизму. Саме виховання національно-патріотичної свідомості і є ядром, без якого не можливо говорити ні про які інші напрямки виховної роботи в школі.

Патріотизм - це і поважливе ставлення до історії своєї країни, свого народу, його традицій, і продукт історичного розвитку, життєдіяльності багатьох поколінь нашого народу.

Адже патріотизм княгині Ольги, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Данила Галицького, так само, як і патріотизм запорожців, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи – це ті невмирущі зразки української нескореності і жертовності, на яких виростали й виховувались нові покоління героїв – кирило-мефодіївці, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, а від так Микола Міхновський, Дмитро Донцов, Євген Коновалець, Олена Теліга і тисячі інших українців, чкі надали українському патріотизму виазного національного характеру.

Новим змістом наповнили його державотворці в добу українських визвольних змагань ХХ століття: Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Дмитро Дорошенко, В’ячеслав Липинський, Євген Петрушевич, Августин Волошин, а також мільйони українців у роки спротиву більшовицькому і гітлерівському режимам. Польським пацифікаторам, російським, угорським і румунським шовіністам.

Чим відрізняється український патріотизм з-поміж інших скажімо, від німецького, польського, російського чи французького? Насамперед тим, що він – творіння українського етносу, української нації, невіддільний від її генетичного коду, історії і ментальності. Український патріотизм - це історичні обставини, сформувався як визвольний і протестний проникнутий духом нескореності, національної гордості, ідеями свободи, волі і власної державності.

Із багатьох джерел, в тому числі історичних, дізнаємося ми про те, що героїзм народу, незламність його духу дивували ворога.

"Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани», - казав видатний поет Максим Рильський. В своєму навчальному закладі ми виховуємо у своїх учнях повагу до наших славних предків, зокрема до відомого на весь світ, нашого земляка О. П. Довженка.

Дуже важливі слова вкладає О. П. Довженко у вуста персонажа «України в огні» полковника німецької розвідки Ернста фон Краузе: «їх життєздатність і зневага до смерті безмежні. Так: не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. ...У цього народу є ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені, вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту...». Саме виховання цієї риси є основною метою національно-патріотичного виховання у нашій гімназії.

Шляхи реалізації системи національно-патріотичного виховання у Сосницькій гімназії ім. О. П. Довженка

Концепція національно-патріотичного виховання передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

- забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

- виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки — Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

- сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

- формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

- формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

- відновлення і вшанування національної пам'яті;

- утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки. Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;

- формування психологічної та фізичної готовності, молоді, до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

- відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;

- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

- консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;

- сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності, спрямованих на патріотичне виховання молоді;

- підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;

- створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави;

- сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

- виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

- створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя;

- реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання.

В рамках національно – патріотичного виховання в школі проводяться виховні години, бесіди, темами яких є:

· святкування знаменних дат;

· ознайомлення з історією рідного краю;

· ознайомлення зі звичаями і традиціями українського народу;

· видатними людьми України тощо.

Традиційним стало проведення святкувань Дня захисника України, Дня Соборності(Додаток А), Дня Збройних сил України, Дня української писемності, відзначення Дня міста, змагань «Козацькі забави».

В рамках святкування цих знаменних дат було проведено: - виховні години в усіх класах(Додаток Б); - зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни і учасниками бойових дій(Додаток В); - зустрічі з членами громадської організації "Спілки афганців "(Додаток Г)

Також дієвими формами виховних заходів стали: акція «За єдину Україну»(Додаток Д), конкурси «А я українка», «Я справжній українець», свято «Школа молодого солдата»(Додаток Ж,З), зустріч з учасниками бойових дій АТО та волонтерами(Додаток К), тематичні уроки, уроки мужності, урочисті лінійки,операції «Лист пораненому воїну», конкурс плакатів, «Свічка пам’яті»(Додаток Л), зустріч з місцевими поетами літературного об’єднання «Убідь», що читали вірші про героїв України тощо, свято «Україна-держава європейська»(Додаток М, Н), вшанування памяті героїв Крут(Додаток О), військово-спортивна гра «Зірниця» (Додаток П) .

Велику роботу проводить шкільна музейна кімната. Вона є діючим центром національно-патріотичного виховання учнів. Тут зібрано багато матеріалів, які використовуються під час проведення виховних заходів у класах, відзначення знаменних і пам’ятних дат. Зокрема найширше у музеї представлені матеріали життя і творчості О. П. Довженка. На базі музею працює гурток «Довженківець», учні-екскурсоводи проводять екскурсії для учнів, вчителів і гостей.

Крім цього в музей знаходяться експозиції на тему: «Багнетом і пером» (де зібрані матеріали про вчителів-учасників ВВВ, зразки зброї того часу), «Чорні сторінки в історії України» (матеріли по голодомору та Чорнобильських подіях)

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України №286 від06.04.2007 була розроблена програма проведення комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна –Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих, географічних, історичних,етнографічних об’єктів).

Учні разом з учителями відвідали Сосницький краєзнавчий музей ім. Ю. Виноградського, літературно-меморіальний музей ім. О. П. Довженка, національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» в м. Батурин, Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Ігоревім", Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В.Тарновського, меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" в м. Київ, національний історико-культурний заповідник "Качанівка" тощо.

Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Особливості національно-патріотичного виховання в загальноосвітньому навчальному закладі.

"Патріотизм - це найперша ознака цивілізованої людини,

якість, яка відрізняє людину від раба."

Історія патріотичного виховання в Україні нараховує не одне сторіччя й у різні періоди мало різну специфіку. При цьому коріння його залишалося незмінним і традиційно було обумовлене боротьбою й боями із зовнішніми ворогами. Саме боротьба за незалежність дозволила справді розкритися патріотичному потенціалу українського народу.

Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу негативно вплинули на моральні цінності підростаючого покоління.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань.

Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної влади, які здійснюють його переважно через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, до української історії, видатних пам’яток культури.

Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення української державності є одним з найбільш важливих шляхів формування історичної пам’яті, через донесення до молоді правдивої інформації про героїчне минуле українського народу та звільненню історії від ідеологічно заангажованих, а то й відверто маніпулятивних трактувань радянсько-імперської доби.

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – вибороти незалежність держави. Одним із важливих об’єднавчих чинників у суспільстві може слугувати збереження культурної та історичної спадщини.

Сьогодні основною метою патріотичного виховання є формування морально-політичних, професійних, психологічних і фізичних факторів, що визначають усвідомлене прагнення особистості, соціальної групи до патріотичної діяльності. Патріотичне виховання починається з пізнання цінності Батьківщини . Тому одним з найважливіших завдань сучасної освіти є формування понять Батьківщина та Вітчизна. Батьківщина містить у собі все розмаїття соціальних і природних факторів, що поєднуються поняттями батьківщина, мікрорайон або село, місто або район. У процесі свого розвитку людина поступово усвідомлює свою приналежність до родини, колективу, класу, школи, народу. Вершиною патріотичного виховання є усвідомлення себе громадянином України.

У пострадянській Україні ідеологічна робота в колишньому її виді виявилася згорнутою, втратила властивий їй раніше системний характер. І це цілком зрозуміло, тому що змінилися всі ідеологічні конструкції державного "фундаменту". Але помилково було б думати, що ідеологічна робота й сам виховний процес зникли зовсім. Просто ті підходи й цінності, на основі яких вони починали будуватися, ішли врозріз із інтегрованою, консолідованою системою духовних цінностей більшості українців, і ця обставина не дозволяла набувати їм явних форм. У результаті створювалася видимість відсутності ідейної основи виховання, його цільової спрямованості, методологічних та ідеологічних орієнтирів, певного русла й фарватеру.

Поступово починає вимальовуватися державно орієнтована модель громадсько-патріотичного виховання підростаючого покоління.

Основними напрямками патріотичного виховання стають:

• ставлення до держави (державно-патріотичне виховання, орієнтоване на національні інтереси, - патріотизм, почуття відданості);

• ставлення до суспільства (громадське виховання, орієнтоване на виховання соціальних якостей особистості - громадянськості, поваги до закону, соціальній активності й відповідальності );

• ставлення до культури (повага до культурних цінностей і досягнень, виховання духовності, національної самобутності);

• ставлення до професії (розуміння суспільної значимості своєї професії, відповідальність за якість своєї праці);

• ставлення до своєї власної особистості як унікальної цінності.

Відповідно до цієї моделі, Україна розглядається як держава із самобутньою національною й політичною культурою, з особливим українським національним характером, неповторною специфікою українського.

Формування нової української ідентичності означає побудову нової політично сильної й економічно багатої української держави, зі збереженням кращих традицій української національної й політичної культури.

Формування патріотизму - це процес, що має лише відносну завершеність на кожному своєму етапі. З віком цей процес видозмінюється в тому розумінні, що в ньому все більшу роль починають відігравати вже сформовані риси, установки, орієнтації людини, а вплив нових життєвих ситуацій, нових ідей неминуче переломлюється через грані вже сформованої особистості .

Таким чином, політичні перетворення, які відбуваються в українській державі, необхідність гуманістичної спрямованості суспільного розвитку, зміна ідеологічних орієнтирів, перетворення в економічному житті, впровадження ринкових механізмів вимагають формування вільної, активної і, головне, творчої особистості, яка здатна не лише правильно зорієнтуватися в нових умовах, досягти повної реалізації власних здібностей та можливостей, а й здійснити цілеспрямовані перетворення навколишньої дійсності на користь усього суспільства.

ВИСНОВКИ

Сучасна шкільна вітчизняна освітня система не стоїть осторонь від світових інновацій у царині демократичного виховання молоді. Включення України у загальносвітові політичні, соціально-економічні і культурні процеси, розвиток європейської інтеграції робить важливим такий напрям роботи з молоддю. Сучасні суспільно-політичні реалії в Україні наочно демонструють важливість соціальної активності громадян та їхньої політично-правової культури для становлення демократичної держави.

Відповідно не лише перед педагогічною громадськістю, але й перед усім суспільством стоїть гостра необхідність впровадження комплексу соціально-педагогічних заходів з метою підготовки молоді до життя в умовах демократичного суспільства. Суспільна потреба у патріотичному вихованні особистості посідає важливе місце у низці державних документів, у яких підготовка молоді до відповідального і усвідомленого життя та діяльності у демократичній правовій державі, громадянському суспільстві визначається пріоритетним напрямом освіти.

Оскільки першочерговим завданням виховного процесу з національно-патріотичного виховання є підготовка учнівської молоді до повноцінного життя та праці, випускник сучасної школи, який житиме і діятиме в умовах постіндустріального суспільства, повинен вміти гнучко адаптуватися до різноманітних життєвих ситуацій, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці, бути суспільно активним, комунікабельним, контактним в різноманітних соціальних групах, уміти критично мислити, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити із них.

Ефективність національно-патріотичного виховання великою мірою залежить від соціальних відносин, що склалися у суспільстві, а також від технологій, котрі використовуються педагогами для формування національно-патріотичної самосвідомості учнівської молоді. Аналіз системи патріотичного виховання та управління нею дає підстави констатувати той факт, що інноваційні педагогічні технології, активні та інтерактивні методи роботи стали звичним явищем навчально-виховного процесу. Відповідно й формується вітчизняна модель методичної роботи, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у галузі національно-патріотичної освіти й виховання. Системний підхід до реалізації системи патріотичного виховання в школі не може бути забезпечений виключно засобами одного предмету чи навчального курсу. Більш ефективним є включення компонентів патріотичного виховання у тематику різних шкільних предметів і позакласних заходів, а також тематику різних шкільних предметів і позакласних заходів, а також відповідна організація укладу шкільного життя.

Головним результатом національно-патріотичного виховання повинна стати громадянська зрілість особистості, що складається як із практичних навичок участі в суспільному житті, так і рівня розвитку патріотичних якостей особистості.

Таким чином, сучасні педагогічні форми патріотичного виховання школярів забезпечують підготовку учнівської молоді до життя у правовій державі, сприяють формуванню в учнів базових соціальних компетентностей, їхньому активному залученню до соціального життя, розвитку важливих життєвих навичок критичного мислення, дискусії, співробітництва, переговорів, прийняття рішень, взаємодії з представниками влади, засобами масової інформації, однолітками, батьками, громадськістю. Патріотична спрямованість навчально-виховного процесу дає можливість реально впливати на становлення конкретних життєвих компетентностей учнівської молоді як на уроці, так і в позакласній діяльності, розширює діапазон виявлення його здібностей, збільшує можливість кожного випускника школи зайняти гідне становище у суспільстві та виявити свою свідому патріотичну активність.

Особливого значення для формування національно-патріотичної учнів у сучасних умовах набуває кваліфіковане управління системою національно-патріотичного виховання у школі, яке має відповідати високим професійним і функціональним критеріям.

Об’єктами управлінської діяльності є педагогічні кадри, учнівський колектив, зовнішнє середовище, дослідницька робота, робота шкільної бібліотеки, соціального педагога та психологічної служби.

Робота з педагогічними кадрами повинна бути спрямована на підвищенняними свого професійного рівня, на забезпечення розвитку творчого потенціалу колективу. Методична робота передбачає збагачення знань конкретних педагогів, посилення їхньої мотивації до творчої діяльності, вироблення в них сучасного стилю мислення, опанування ними педагогічної техніки. У контексті функціонування педагогічного колективу робота з учителями, класними керівниками спрямована на його згуртування, залучення його членів до науково-дослідницької та експериментальної діяльності з метою розробки інноваційних технологій національно-патріотичної освіти і виховання учнівської молоді.

У вихованні патріотизму в учнів немає нічого складного і недосяжного. Трішечки творчості і фантазії, часу і наполегливості – і діти поступово почнуть розуміти, що живуть у найкращій у світі державі.

Патріотизм – це не просто повага до Батьківщини і обов’язок перед нею. Патріотизм – це велика любов до землі, по якій ходять наші діти. І самі ми маємо довести їм, що нашій країні є за що її любити.

—————

Національно-патріотичне виховання - пріоритетний напрямок виховного процесу

Контакт